'А що скажуть люди?'

- Поводься пристойно на дні народженні у Олі, а то люди скажуть, що якась невихована дівчинка прийшла… Так виховували нас наші батьки, і десь на підсвідомому рівні ця фраза живе в нас !

А що скажуть люди!?

Все частіше і частіше я замислююсь про це, боячись чужого засудження!

Я завжди переживаю про те, що подумають про мене інші! Як я виглядаю, що сказала… потім можу весь день тільки і думати про це, щось додумувати у себе в голові… І після всіх цих “переговорів” у себе в голові я дуже переживаю. Я надумаю собі таких історій, що навіть в серіалах такого годі й побачити. Звичайно, зараз мені самій смішно писати про це, але в дійсності мої ж думки мене просто зведуть з розуму.

Ситуації бувають настільки дріб’язковими, але вони реально мене зачіпають. Ось, наприклад, захворів у мене дитина, я виконую рекомендації педіатра, давати жарознижуюче в разі потреби і рясно поїти малюка. Приїхала свекруха і каже, що ти дитині не лікуєш, що за лікування таке лікар призначила… Давай антибіотик, а то дитя мучиться… Все, я відразу починаю переживати, що ось свекруха думає, що я мати безвідповідальна, дитині не лечу… Або ще історія… Любимо ми з дітьми гуляти на вулиці. Гуляємо в будь-яку погоду, не гуляємо тільки в дощ і завірюху! І ось, в один прекрасний день, повертаючись з прогулянки, зустрічаємо сусідку. Ну а вона і каже, що знову дітей тягаєш в таку холодну погоду. Мене вже трясе від її слів, думаю яке тобі діло. А прийшовши додому, сиджу і думаю, що ось уже десь все сусіди там кажуть, що я мати без мізків, не дбаю про дітей, в мороз на вулицю повела…

Мозок мій, звичайно, розуміє, що мовляв мені все одно, роблю так як вважаю за потрібне, але в голові то постійно цей кругообіг думок. Або ось посварилися з чоловіком. І я вже уявляю, що він думає… як я його дістала, що треба швидше на роботу йти… А ще додумати, що сидять там з колегами-чоловіками і обговорюють свої дружин, які пиляють їх… І співчувають один одному… Хоча я то знаю, що він не буде базікати, що він справжній чоловік, а все одно сумніваюся…

А буває сама розговорилася з ким-небудь, а потім дуже переживаю про це, що наговорила багато зайвого… Думаю, що мене десь обговорюють…

Завжди здається, що якщо ти до людей з відкритим серцем і душею, то і люди до тебе також будуть ставитися і довіряти… На жаль, світ став дуже жорстоким, і дуже складно довіритися комусь.

Як позбавити себе від цих думок? Як перестати думати про те, що думають інші про тебе…?



ЩЕ ПОЧИТАТИ