Ланцюговий револьвер

ланцюговий револьвер

Взагалі револьвер у світі вогнепалу сам по собі став революцією. Все ж дуже довго воюющее людство билося над тим як би рибку… кхм… як би і випускати швидко кілька куль підряд, і епічних масштабів Волині з собою не тягати. В результаті у людства вийшло. Але, як відомо, немає межі досконалості. Потрібно було боооооооольше куль.

ланцюговий револьвер

Високий політ конструкторської думки, на жаль, був скований такий приземленою банальщину як зручність перезадкі / перенесення / упіхіванія в кобуру або за пояс. Втім, на дикому і зухвалому заході у зброярів з’явилася своя ніша - зброя для різного роду диліжансів / поштових потягів і т. п. Їх, як відомо, часто грабували. А грабіжникам потрібно було давати гідну відсіч, в чомусь їх перегравати.

ланцюговий револьвер

Так що вогнепальних справ майстри пішли в усі тяжкі: то стали вигадувати барабани мало не аналогічні за розміром тому, що в передачі з Якубовичем, поєднуючи їх з декількома стовбурами, то цілі барабанні каруселі, то дивного вигляду залпові револьвери, то мало не гібрид револьвера з велосипедом.

ланцюговий револьвер

Останнім я натякаю на дітище американця Генрі Джосселін. Хлопець так розсудив - навіщо мучитися і грати з габаритами барабанів, коли можна обійтися взагалі без них? Він візьми, та з’єднай камори зі шпилькових, судячи з спускового гачка, патронами (правда, на табличці он пишуть, що ні шпилькових, а кільцевого запалення) ланцюгом, що на твоєму велосипеді. У вестернах, звичайно, з таким не похизуватися, але ось витягти з “бардачка” диліжанса і попалити з вікна в любителів наживи - напевно цілком собі. Інша справа, що Генрі, кажись, не турбувався розмикати зверху рамою. Так що перезарядка такого стовбура, очевидно, була тим ще задоволенням.

ланцюговий револьвер

І так, мова саме про револьвер тут. Про ланцюгової гвинтівці триб 1855 року мені відомо)



ЩЕ ПОЧИТАТИ