Даремні дебати

Іноді ось думаєш: ну, людина явно ж неадекватний. Що якщо спробувати переконати? Потім розумієш, що це марно. Після знову думаєш і знаходиш здавалося б вбивчий аргумент, від якого немає захисту. Але знову зупиняєшся. Адже все одно не зрозуміють, извратят, образяться. І знову нічого не кажеш, бо марно. Нарешті, бачиш і читаєш вже ну щонайповніше марення. Хочеться відповісти таким же брудом, або просто обізвати людину дурнем, бо істинно, таке судження й не властиво нормальній людині. Але і в цей останній раз припиняти спроби, інакше сам нічим не будеш відрізнятися. Логічний аргумент проти охопленого емоціями людини - БІС-ПО-ЛЕ-ЗЕН.

даремні дебати.

Ви подивіться на сперечальників: вони настільки захоплюються, що забувають навіть саму суть проблеми. Сперечаються не прагнуть знайти ніякого виходу, часом навіть тому, що самі вони нічого вирішувати не хочуть та й не можуть. Нічого не залежить від них. Залишається тільки задихатися в безсилій люті. Тим більше виникає питання про доцільність такого спору. А мета спору одна - виплеснути негатив.

даремні дебати.

Дуже важко не вступити в полеміку, коли самого охоплюють емоції. Однак, промовчати і не вступати в дискусію дурнів - це, мабуть найрозумніше рішення. А перед тим, не накопичувати негатив, а просто пропускати його мимо. Важко? А спробуйте.

даремні дебати.



ЩЕ ПОЧИТАТИ