Рано чи пізно платити доведеться

рано чи пізно платити доведеться ...

Живу я на Уралі в лісовому, глухому селищі на березі красивої річки, в колишньому ліспромгоспі, колись процвітаючому, а зараз покинутому і нікому не потрібному. Природа у нас чудова і тваринний світ ще залишився. І приїхали до нас на постійне проживання в 90х роках два рідних брата. Вони колись жили тут, але в 60х роках їх ще дітьми відвезли батьки на Північ, де вони виросли, знайшли хорошу роботу, переженилися.
Тут, в селищі, побудували багаті будинки, біля річки. З Півночі привезли величезні контейнери з шикарними меблями, речами, посудом. У молодшого сина дружина в’язала, так вона верстат ткацький ще привезла, в’язала та в селі продавала в’язані речі.


Бізнес йшов добре. Як Новий рік - брати платять сільським, ті рубають в лісі ялинки - брати везуть на своїй вантажній машині в місто, продавати їх. Влітку віники березові в місто теж продадуть. З лісу не вилазять, у них там бджоли - торгують медом. Мисливці. Без всяких ліцензій звірина в лісі валять без розбору - ведмідь так ведмідь, вовки так вовки, лось так сохатий. Кабанов без рахунком, кабанчиків - жалості немає. Ніхто нічого братам не говорить, управи на них немає.


Одного разу ловлять вони мережами рибу, бачать - лось річку перепливає. Так вони його по голові складаним ножем, іншого, мабуть, не було, веслами - так і вбили, хоча пручався він відчайдушно, дорослий був. Чи задоволені брати, процвітають. На моря їздять, відпочивають, грошей багато.


Раптом в одну прекрасну ніч пожежа у молодшого брата. Сім’я встигла вибігти, а все, що було - згоріло, а горіти там було чому. Всі сервізи, килими, меблі, верстат ткацький, холодильники, риби багато сушилася на подловке.


Переїхали вони в маленький будиночок. Багатств там вже не було - з пожежі нічого не винесли. У молодшого брата стало боліти серце - з лікарень не вилазить, його дружина-майстриня стала заливати горе горілкою, тверезою не буває. Дочки вийшли заміж - розійшлися.


Старший брат поїхав в черговий раз на море і помер там від інфаркту. А дружина, поховавши його, стала безбожно пити і померла незабаром за ним від п’янки, хоча була ще молода. Син у них був, став щорічно одружитися, і знаходить адже, але щастя не бачить.


Я це до чого розповідаю. За все треба платити. За смерть невинних тварин теж плата є і ще якась.



ЩЕ ПОЧИТАТИ